Прокляті поети
Про́кляті поети (фр. Les Poètes maudits) — назва циклу статей Поля Верлена, присвячених знедоленим і невизнаним побратимам по перу, які й самі не бажали вписуватися в світ буржуазного успіху і нудної доброчесності. Це були поети Трістан Корб'єр, Артюр Рембо та Стефан Малларме.
Статті були опубліковані у 1883 році, а в 1884 вийшли окремою книгою. При її перевиданні у 1888 році до них додалися нариси про таких поетів, як Марселіна Деборд-Вальмор, Огюст де Вільє де Ліль-Адан та й сам Поль Верлен (він фігурував під анаграмою «бідний Леліан» — Pauvre Lelian).
Поль Верлен сприйняв та розвинув притаманне попередній добі романтизму, зокрема байронізму, означення «про́клятий». Назва циклу і книги Верлена швидко стала прозивною. Згодом так почали характеризувати представників декадансу, коли, за висловом Юрія Коваліва, «відчуження поета від абсурдної утилітарної дійсності набуло розмаху екзистенційної трагедії»[1]. Прокляті поети були носіями «нещасного світосприйняття». Конфлікт з оточенням і суспільством загалом призводив до зосередження таких авторів на власному внутрішньому світі. Тож твори таких авторів часто мали ознаки, характерні для символізму й екзистенціалізму.
У семидесяті роки минулого століття поширенню поняття посприяла антологія видавництва «Сеґерс» «Poètes maudits d'aujourd'hui: 1946–1970» (Париж, 1972), тож уявний список прóклятих поетів поповнився іменами Війона і Нерваля, Кітса і Едгара По, Бодлера і Лотреамона, Альфреда Жаррі і Антонена Арто, Діно Кампана і Еміля Нелліган, Станісласа Роданського, Леопольдо Марії Панеро і Сільвії Плат.
Термін вживався також за межами Франції, наприклад, стосовно таких авторів, як чеський письменник Карел Гінек Маха, або польський поет Рафаль Воячек (Rafał Wojaczek), що покінчив життя самогубством у віці 25 років.
-
Бідний Леліан - Поль Верлен.
- ↑ Стаття «Прокляті поети» в Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 2. — К.: Академія, 2007. с. 279.
- Стаття «Прокляті поети» в Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 2. — К.: Академія, 2007. с. 279.
- Seghers P. Poètes maudits d'aujourd'hui. Paris: Seghers, 1972 (2-е изд. — 1978)
- Breton M. Poésie 1: anthologie: les poètes maudits de Rutebeuf à Albertine Sarrazin. Paris, 1975
- Brissette P. La Malédiction littéraire. Du poète crotté au génie malheureux. Montréal: Presses de l'Université de Montréal, 2005 (coll. «Socius»)
- «Прокляті поети» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 279.
- Texte intégral de la 2 e édition de 1888, des Poètes maudits — повний текст першого видання.
- Myriam Bendhif-Syllas, Une histoire de l’écrivain maudit (présentation de l'ouvrage de Pascal Brissette sur le site Fabula)